Без повного відновлення судноплавства через Ормузьку протоку витрати на енергоносії, фрахт і страхування можуть різко зрости, а глобальна паливна система – перейти в режим хронічних збоїв. Саме на такому ризику акцентує The Economist, і останні дані міжнародних агентств показують, що ця загроза вже перестала бути суто теоретичною. Ормуз залишається ключовою артерією світової енергетики: через нього до кризи проходила значна частка глобальних потоків нафти й газу.
За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, обмеження руху танкерів у протоці вже спричинили найбільший збій постачання в історії світового нафтового ринку. Reuters із посиланням на галузеві дані пише, що всередині Перської затоки опинилися заблокованими близько 13 млн барелів нафти на добу та приблизно 300 млн кубометрів LNG на добу. Проблема не зводиться лише до фізичного відкриття маршруту.
Навіть якщо прохід формально відновлять, ринок ще довго буде оговтуватися через подорожчання страхування, дефіцит вільних танкерів, ризикові премії для судновласників і перебудову логістики. Reuters зазначає, що на вихід із затоки вже чекають сотні суден, а повернення до довоєнного ритму може зайняти місяці або навіть роки. Для Європи це означає не лише дорожчу нафту.
UNCTAD попереджає, що енергетичний шок уже перекидається на ширшу економіку через вищі транспортні витрати, інфляційний тиск і ослаблення торгівлі, а найбільш вразливими до наслідків залишаються регіони, залежні від імпорту енергоносіїв, зокрема Європа. Окремий ризик – LNG із Катару, а також добрива й хімічна сировина, які проходять через той самий коридор. Для України прямої залежності від Ормузу немає, однак непрямий ефект може бути відчутним.
Якщо блокування затягнеться, це підвищуватиме світові ціни на нафту й нафтопродукти, тиснутиме на європейський газовий ринок, збільшуватиме витрати на логістику та добрива і, зрештою, посилюватиме імпортну інфляцію. Для українського ринку це насамперед ризик дорожчого пального, вищої собівартості перевезень і додаткового навантаження на бізнес у період і без того високої воєнної невизначеності. Найближчий фактор, за яким стежитимуть ринки, – не просто політичні заяви про деескалацію, а реальне й стабільне відновлення трафіку через протоку.
Поки цього не сталося, ринок закладатиме в ціни сценарій затяжного шоку – з наслідками далеко за межами Близького Сходу. За матеріалами: The Economist, IEA, Reuters, UNCTAD