Shell, BP і TotalEnergies змогли перетворити енергетичний шок через війну з Іраном на додаткові прибутки. Поки дорожча нафта б'є по споживачах, логістиці та інфляції, трейдингові підрозділи найбільших європейських нафтових компаній заробили на різких цінових коливаннях до $4,75 млрд. За оцінками Financial Times, європейські нафтові мейджори отримали ці гроші завдяки торгівлі нафтою, паливом і газом у першому кварталі 2026 року.
Раніше Reuters писав, що трейдингові підрозділи BP, Shell і TotalEnergies заробили щонайменше $2,5 млрд на енергетичному дефіциті та волатильності, спричинених війною з Іраном. Механізм заробітку простий: коли ринок різко рухається через дефіцит, перебої з поставками або страх перед блокуванням Ормузької протоки, компанії з великими глобальними торговими командами можуть заробляти на різниці цін між регіонами, сортами нафти, строками поставки та похідними контрактами. Саме тому європейські компанії виграли більше, ніж американські конкуренти.
Reuters зазначає, що BP, Shell і TotalEnergies десятиліттями будували великі трейдингові підрозділи, тоді як ExxonMobil і Chevron традиційно використовують трейдерів переважно для оптимізації власного видобутку, переробки та збуту. У періоди спокійного ринку така модель менш ризикована, але під час кризи вона дає менше можливостей заробити на різких рухах цін. Shell у звітності за перший квартал повідомила про скоригований прибуток майже $7 млрд і прямо пов'язала сильні результати з волатильністю та перевагами інтегрованого бізнесу.
Компанія також оголосила про програму викупу акцій на $3 млрд і підвищення дивідендів на 5%. BP у квартальному звіті показала прибуток $3,8 млрд після збитку в попередньому кварталі. Reuters звертав увагу, що компанія назвала результати торгівлі нафтою "винятковими" – формулюванням, яке BP рідко використовує для опису квартальної динаміки трейдингового бізнесу.
TotalEnergies також повідомляла, що її результати підтримали виробництво, торгівля і здатність використати ринкову волатильність. Для великих інтегрованих енергетичних компаній це означає, що криза може одночасно бити по видобутку в одних регіонах і приносити прибуток через трейдинг в інших. Для України головний висновок не в тому, що європейські нафтові компанії заробили на кризі, а в тому, хто платить за цю волатильність.
Коли нафта різко дорожчає через війну, ризики для судноплавства і перебої з поставками, це поступово переходить у ціни пального, логістику, страхування вантажів і собівартість товарів. Український бізнес і домогосподарства відчувають такі шоки не одразу, але через імпортне пальне, перевезення та загальну інфляцію. Ця історія також показує, що енергетичні кризи розподіляють гроші нерівномірно.
Для одних країн і споживачів це дорожче пальне та вищі витрати, для трейдингових підрозділів великих нафтових компаній – можливість заробити на нестабільності. Якщо напруга навколо Ірану й Ормузької протоки збережеться, такий розрив між витратами споживачів і прибутками енергетичних трейдерів залишиться однією з головних тем нафтового ринку. За матеріалами: Financial Times, Reuters, Shell, BP, TotalEnergies