Міжнародні миротворчі місії опинилися під тиском через геополітичні конфлікти та нестачу фінансування. Це може послабити здатність ООН та інших структур стримувати війни й захищати цивільних у зонах конфліктів. Про це пише South China Morning Post із посиланням на Стокгольмський інститут дослідження проблем миру SIPRI.
За даними інституту, наприкінці 2025 року в міжнародних миротворчих операціях було задіяно трохи менше 79 000 міжнародних співробітників. Це найнижчий показник щонайменше за 25 років. У 2025 році у світі діяли 58 миротворчих операцій.
Їхня кількість уперше з 2016 року опустилася нижче 60. SIPRI попереджає, що якщо тренд збережеться, світ може зіткнутися з різким ослабленням багатостороннього врегулювання конфліктів і майже повним відходом таких інституцій, як ООН, на другий план у кризових регіонах. Головні причини – блокування рішень між великими державами, політична поляризація в Раді Безпеки ООН і хронічний дефіцит грошей.
Через це стає складніше погоджувати нові місії, продовжувати чинні мандати та утримувати достатню кількість персоналу на місцях. Майже три чверті миротворчого персоналу зосереджені лише у п'яти країнах: Центральноафриканській Республіці, Південному Судані, Сомалі, Демократичній Республіці Конго та Лівані. Це означає, що ресурс системи вже сконцентрований на кількох найважчих напрямках.
Для України ця тенденція важлива через майбутні дискусії про гарантії безпеки, міжнародну присутність і можливі формати контролю після завершення активної фази війни. Якщо глобальна система миротворчих місій слабшає, розраховувати лише на класичний механізм ООН стає ризикованіше. Проблема також має фінансовий вимір.
Миротворчі місії потребують стабільного фінансування, але ключові донори дедалі частіше перекидають ресурси на власну оборону, підтримку союзників або внутрішні бюджетні пріоритети. На тлі воєн в Україні, на Близькому Сході та в Африці конкуренція за гроші на безпеку тільки зростає. SIPRI попереджає, що послаблення миротворчих операцій може мати прямі наслідки для цивільних.
Якщо міжнародні місії скорочуються або закриваються передчасно, у конфліктних регіонах може з'являтися вакуум безпеки, який швидко заповнюють збройні групи, приватні військові компанії або регіональні сили з власними інтересами. Це не означає, що миротворчі місії зникають повністю. Але їхня роль змінюється: замість великих операцій під міжнародним мандатом держави дедалі частіше шукають коротші, дешевші або політично зручніші формати втручання.
По матеріалах: South China Morning Post, SIPRI