Європейські країни альянсу та Канада різко збільшили свої оборонні бюджети, однак НАТО зіткнулося з несподіваною та тривожною проблемою. Гроші на військові потреби з'являються в союзників набагато швидше, ніж реальні боєприпаси, зенітні комплекси, безпілотники та нові виробничі лінії. Фінансовий дефіцит поступово відходить у минуле, але на його місці виникло жорстке «вузьке місце»: західна оборонна промисловість просто не встигає перетворювати мільярди на реальну зброю.
Парадокс мільярдів: бюджети зростають, склади пустіютьЗгідно з офіційними даними, лише за 2025 рік європейські союзники НАТО та Канада вклали в оборону колосальні 574 мільярди доларів. Це на 20% більше в реальному вираженні, ніж показники попереднього року. Більше того, за останнє десятиліття їхні щорічні сукупні військові витрати зросли більш ніж удвічі.
Однак оборонний бюджет — це лише цифри на папері. Щоб вони перетворилися на артилерійські снаряди чи радари, державні кошти повинні пройти крізь довгий ланцюжок планування, тендерів, модернізації заводів та закупівлі дефіцитних компонентів. В умовах, коли оборонний сектор Європи десятиліттями функціонував у розслабленому режимі мирного часу, миттєво перебудувати конвеєри під масштаби високоінтенсивного конфлікту виявилося практично неможливим.
Три головні дефіцити: снаряди, ППО та дрониПромислова криза альянсу найсильніше проявляється на критично важливих напрямках, необхідних для стримування загроз: Базові боєприпаси. Артилерійські снаряди стали головним символом промислового дефіциту. Їх масовий випуск, як і раніше, впирається в брак вибухових речовин, пороху, спеціалізованого обладнання та робочих рук.
Складні системи ППО. Зенітні ракети-перехоплювачі та комплекси рівня Patriot або NASAMS неможливо виробити швидко. На створення таких високотехнологічних систем йдуть роки жорсткої технологічної підготовки та дефіцитної електроніки.
Безпілотні технології. Дронова війна змінюється за лічені тижні, у той час як класична закупівельна культура НАТО адаптована під повільні бюрократичні процедури, що тривають роками. Що це означає для України?
Для українського фронту значення має не те, скільки грошей західні союзники пообіцяють виділити в майбутніх періодах, а реальна кількість зброї, що надходить до бойових підрозділів. Росія вже перевела значну частину своєї економіки на військові рейки, забезпечивши оборонні заводи пріоритетним фінансуванням. Західні оборонні компанії не поспішають розширювати заводи заради короткострокових сплесків попиту.
Щоб запустити нові лінії, бізнесу необхідні тверді довгострокові контракти, що гарантують, що замовлення не зникнуть після чергового політичного циклу. До тих пір, поки Європа не подолає фрагментацію свого ринку і не прискорить закупівлі, рекордні оборонні бюджети залишатимуться лише гучним політичним сигналом, а не реальною оборонною потужністю. За матеріалами: The Wall Street Journal, Щорічний звіт Генерального секретаря НАТО за 2025 рік, NATO