Через Ормузьку протоку проходить близько 20,9 млн барелів нафти на добу — це приблизно 20% світового споживання рідких нафтопродуктів. Тому навіть часткові збої в цьому вузькому коридорі миттєво б’ють по нафті, бензину, дизелю та інфляційних очікуваннях. Навіть якщо на Близькому Сході з’являються сигнали деескалації, ринок пального не повертається до норми автоматично.
Причина проста: Ормузька протока — це один із ключових енергетичних chokepoint-ів світу. За даними Управління енергетичної інформації США (EIA), у першій половині 2025 року через неї проходило в середньому 20,9 млн барелів нафти на добу, або близько 20% світового споживання рідких нафтопродуктів і приблизно чверть світової морської торгівлі нафтою. Коли такий маршрут працює зі збоями, ринок закладає у ціну не лише фізичний дефіцит, а й страх перед новими перебоями.
Останні кілька днів це добре показали. Після новин про двотижневе перемир’я між США та Іраном нафта різко просіла, а фондові ринки зросли: AP повідомляло, що ф’ючерси на американську нафту падали до $96,83 за барель, а Brent — до $94,74. Але сам цей відскок лише підкреслив іншу річ: ринок готовий швидко скидати “премію страху”, проте так само швидко повертає її назад, щойно виникають сумніви щодо стабільності транзиту через Ормуз.
Саме тому споживачі майже ніколи не бачать миттєвого полегшення на заправках. Американська AAA зафіксувала, що станом на 9 квітня 2026 року середня ціна галона regular у США піднялася до $4,16, а 11 квітня поточний національний середній показник становив близько $4,14. Це найвищі рівні з серпня 2022 року.
Навіть коли біржова нафта трохи відступає, роздрібні ціни реагують із запізненням: мережі АЗС, трейдери та логістика закладають у вартість попередні дорогі закупівлі, вищі транспортні витрати та ризик нових стрибків. Цей лаг уже видно і в макростатистиці. Бюро трудової статистики США повідомило, що в березні індекс енергії зріс на 10,9% за місяць, а бензин — одразу на 21,2%, що стало найбільшим місячним стрибком у цій серії з моменту її публікації в 1967 році.
У річному вимірі загальний CPI прискорився до 3,3%, і саме паливо дало майже три чверті місячного приросту загального індексу цін. Тобто нафтова напруга дуже швидко перетворюється на інфляційний фактор, а не залишається проблемою лише енергоринку. Навіть офіційний прогноз EIA зараз виходить із припущення, що конфлікт не затягнеться після квітня, а рух через протоку поступово відновиться.
Але й за такого сценарію агентство очікує, що Brent у другому кварталі 2026 року в середньому підійде до $115 за барель, а роздрібний бензин у США в квітні буде близьким до $4,30 за галон. Для дизеля оцінка ще жорсткіша: EIA прогнозує пік вище $5,80 за галон у квітні. Тобто навіть “м’якший” базовий сценарій не означає швидкого повернення до комфортних цін.
Окремий ризик — не лише нафта, а й газ. EIA прямо зазначає, що скорочення експорту LNG через Ормуз уже зменшило глобальну пропозицію і різко збільшило розрив між американськими та європейсько-азійськими цінами на газ. Це важливо і для Європи, і для України: навіть без прямого нафтового шоку тривала нестабільність у Перській затоці здатна підтримувати дорожчу енергію ширше, ніж просто на бензоколонках.
Це вже не пряме твердження про майбутні українські ціни, а ринкова логіка: що довше зберігається премія за ризик у глобальній енергетиці, то важче уникнути тиску на пальне, логістику та інфляційні очікування і в імпортозалежних економіках. Тому головний висновок зараз звучить так: ринок боїться не тільки війни, а й “неповного миру”. Для цін на нафту та пальне недостатньо самої заяви про перемир’я.
Потрібні ознаки нормального судноплавства, відновлення потоків і зниження страхової та логістичної премії. Поки цього немає, навіть коротке полегшення на біржі не гарантує швидкого здешевлення пального для кінцевого споживача. За даними Управління енергетичної інформації США (EIA), Ормузька протока залишається одним із ключових нафтових маршрутів світу, а повне відновлення потоків після збоїв може зайняти місяці, що підтримує тиск на ціни нафти та палива.