Пекін різко зменшив імпорт нафти під час кризи навколо Ормузької протоки. Це звільнило частину поставок для інших азійських покупців і не дало світовим цінам злетіти ще вище. Китай, найбільший імпортер нафти у світі, різко скоротив закупівлі сировини на тлі воєнної кризи навколо Ірану та обмеження руху через Ормузьку протоку.
За даними Axios із посиланням на аналітиків, до війни країна імпортувала близько 11 млн барелів на добу, у квітні показник знизився до 9,3 млн барелів, а в травні-червні може впасти приблизно до 6,5 млн барелів на добу. Саме це стало одним із факторів, які стримали світові ціни на нафту. Якби Китай зберіг довоєнні обсяги закупівель, конкуренція за доступні барелі була б значно жорсткішою, а ціни – вищими.
За оцінкою Bloomberg Intelligence, на яку посилається Axios, скорочення китайського імпорту стало однією з головних причин, чому нафта не подорожчала настільки різко, як прогнозували на початку кризи. Ормузька протока є критично важливим маршрутом для нафтового ринку: через неї зазвичай проходить близько п'ятої частини світових нафтових потоків. Обмеження руху через протоку особливо болісне для Азії, де багато країн залежать від поставок із Близького Сходу.
Скорочення попиту з боку Китаю звільнило частину нафти з напрямків, які не залежать від Ормузу, зокрема з Росії, Західної Африки та Атлантичного басейну. Це дало змогу Індії, Південній Кореї, Японії, Таїланду та Сінгапуру купувати більше альтернативної сировини й пом'якшило дефіцит на азійському ринку. Китай зміг піти на такий крок завдяки великим запасам.
За оцінкою Управління енергетичної інформації США, наприкінці 2025 року стратегічні та комерційні нафтові запаси Китаю сягали майже 1,4 млрд барелів. Пекін не розкриває повні дані про резерви, тому аналітики оцінюють їх за імпортом, переробкою, експортом і сторонніми даними про зберігання. Раніше Китай активно поповнював резерви на тлі дешевшої нафти та геополітичних ризиків.
За оцінкою Центру глобальної енергетичної політики Колумбійського університету, у 2025 році імпорт сирої нафти до Китаю зріс до рекордних 11,6 млн барелів на добу, а більша частина приросту пішла саме на накопичення запасів. Окремий фактор – санкційна нафта. За оцінками дослідників, у 2025 році понад п'яту частину китайського імпорту могли становити поставки з Ірану, Росії та Венесуели.
Це дозволило Китаю раніше купувати дешевші барелі й накопичувати запас міцності перед нинішньою кризою. Для України ця історія важлива через ціни на пальне, логістику та інфляцію. Якщо Китай знову почне різко збільшувати закупівлі, конкуренція за нафту може посилитися, а це створить додатковий тиск на світові ціни.
Для українського ринку такий сценарій означав би ризик дорожчого пального, перевезень і частини імпортних товарів. Водночас нинішнє стримування цін має межі. Якщо криза навколо Ормузу затягнеться, Китай не зможе нескінченно тримати імпорт на низькому рівні без суттєвого використання резервів або скорочення переробки.
Саме тому ринки стежать не лише за переговорами щодо Ірану, а й за тим, коли Пекін повернеться до звичних обсягів закупівель. За матеріалами: Axios, The Indian Express, Handelsblatt