У Польщі є приказка: "Ніхто не вмиратиме за Гданськ". Незалежно від того, які гарантії безпеки Польща отримує від західних країн, більшість поляків вважає, що нам все одно доведеться захищатися самим. Адже коли в 1939 році нацисти вторглися, Польща мала гарантії безпеки від Великої Британії та Франції, але жодна з цих країн не прийшла на допомогу (хоча формально вони оголосили війну Третьому рейху).
Так, згідно зі статтею 5 Північноатлантичного договору, напад на одного члена НАТО є нападом на всіх, і віра в це зобов’язання взаємної оборони залишається сильною в Польщі. Президенти США неодноразово обіцяли "захищати кожен дюйм" території НАТО. Однак в епоху гібридної війни обов’язки, що випливають із статті 5, стали менш чіткими. Крім того, на відміну від нацистської Німеччини, сьогоднішня найбільша загроза Європі озброєна ядерними боєголовками до зубів.
Постійно сигналізуючи, що ескалація війни в Україні є однією з їхніх найбільших страхів, лідери США та Німеччини не вселяли впевненості у гарантії безпеки НАТО. Як вони відреагують, якщо Росія вторгнеться в Естонію, не зрозуміло – особливо в час, коли європейські армії та оборонна промисловість настільки слабкі. Сама Польща відправила в Україну більше танків, ніж Сполучене Королівство.
У цьому контексті Польща та країни Балтії вирішили не лише озброїтися, але й виділити значні ресурси на будівництво укріплень вздовж своїх кордонів з Росією, Білоруссю та (частково) Україною. У Польщі цей план має офіційну назву "Східний щит", але його вже називають "Лінією Туска" – на честь нинішнього прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска та знаменитої французької Лінії Мажино під час Другої світової війни.
Польський уряд виділив на проект десять мільярдів злотих (2,6 мільярда доларів США), і планує завершити його до 2028 року. Але ця сума здається недостатньою. Огорожа на кордоні з Білоруссю (побудована попереднім урядом) коштувала 1,6 мільярда злотих, і вона часто не могла заблокувати потік мігрантів, яких Росія і Білорусь нав’язували Польщі в останні роки.
Проте важливо те, що польська громадськість готова йти на великі фінансові жертви заради оборони країни. Крім того, Польща також розраховує на допомогу від Європейського Союзу, де зростає усвідомлення російської загрози. Оскільки кордон Польщі з Росією та Білоруссю є також східним кордоном ЄС, логічно, що його слід захищати спільними зусиллями ЄС. У той час як попередній неліберальний уряд Польщі відмовився приєднатися до німецької ініціативи "Залізний купол" через свою ірраціональну германофобію, уряд Туска нещодавно виправив цю стратегічну помилку.
Польща та країни Балтії перебувають у дещо іншій стратегічній позиції, ніж Фінляндія. Фінляндія не тільки має чудову армію, добре підготовлене населення і велику кількість бомбосховищ, але, що найголовніше, її велика, малонаселена, густо лісиста місцевість ускладнює плани будь-якого загарбника. Тому фіни допускають, що можуть дозволити ворогу ввійти в країну та все одно організувати ефективну оборону. Успіх чи невдача не залежать від безпеки кордону.
Країни Балтії, навпаки, нещодавно визначили, що їм потрібен ланцюг укріплень на східних кордонах – "Балтійська лінія оборони", щоб запобігти просуванню загарбника вглиб їхньої території. За нещодавно узгодженим спільним планом, уряди країн Балтії побудують близько 600 укріплених бункерів в Естонії, вартістю близько 64 мільйонів доларів США, і створять 18 "парків засобів протидії мобільності" – швидкодіючих центрів для протипіхотного та протитанкового обладнання (як пастки для танків) – у Литві.
Лінія Туска в Польщі буде структурована аналогічно, але з акцентом на створенні близько 700 кілометрів (434 милі) природних бар’єрів. "Головним пріоритетом є догляд за транспортною інфраструктурою, якої дуже не вистачає на нашому східному кордоні", – вважає генерал Мечислав Бенік, радник міністра оборони Польщі Томаша Семоняка. "Оборонні споруди, бункери чи укриття самі по собі нікого не стримають. Ми повинні мати змогу покрити ці території вогневими позиціями та військовими підрозділами, які будуть захищати безпеку нашого кордону".
Щоб польські війська були готові будувати безпечні та ефективні вогневі редути, планувати засідки, організовувати центри постачання та направляти ворогів на вразливі позиції, важливо не тільки створювати нові укріплення, а повністю використовувати природні бар’єри, такі як болота, заплави, дамби, густі ліси та інші. Польща також сильно покладатиметься на протидронову оборону та супутникову і повітряну розвідку. З цією метою нещодавно було придбано американську технологію розвідувальних аеростатів (за американською програмою з кодовою назвою "Барбара"), яка може виявляти цілі на відстані до кількох сотень кілометрів.
Незважаючи на очевидні відмінності, фінські, балтійські та польські східні оборонні плани сумісні, тому що вони мають одну і ту ж основну мету. Вони розробляються в тісній співпраці з лідерами ЄС у Брюсселі, де зараз працюють над створенням нової посади комісара спільної оборони для координації та відновлення європейської оборонної промисловості.
Але жоден план чи оборонний пояс не зможе забезпечити безпеку ЄС, якщо він не буде достатньо підтримувати Україну в її боротьбі проти Росії. Якщо російські війська отримають контроль над Україною, це підірве всі плани Польщі, Фінляндії та країн Балтії. Оскільки на побудову Балтійської лінії оборони та Лінії Туска підуть роки, українське поле бою залишається найвищим пріоритетом.
Авторські права: Project Syndicate, 2024
www.project-syndicate.org
